Короткий історичний нарис Об'єднання Лемків Канади.

 (Написав Павло Лопата)

 

З ініціативи Івана Оленича і Павла Харидчака, 28 травня 1961 року в Торонто, відбулася перша зустріч вихідців із Лемківщини, а 23 липня, вони зібралися на Перші Установчі Збори в Українському культурному центрі при вул. Кристі, ч. 83-85, де засновано 20-ий Відділ Організації Оборони Лемківщини (ООЛ) ім. композитора о. Михайла Вербицького, як зразок лемківської ООЛ в США, що вже існувала від 1936 року. Головою Відділу, який тоді нараховував 38 членів, обрано Івана Оленича, його заступником Михайла Голинського, секретаря-Андрія Мацка та Івана Брехуна-скарбника. Динамічна праця членів ООЛ із самого початку її заснування виказувалася успішною. Наснагою Відділу ООЛ, до 100-річчя українського славня "Ще не вмерла Україна", видано поштову листівку із зображенням о. Михайла Вербицького і Павла Чубинського, роботи мистця Миколи Бідняка (1930-2000). Своєю різноманітною діяльністю, Організація стала членом Комітету Українців Канади, 26 липня 1965 року. У жовтні 1966 року відзначено 130-річчя з дня народження кардинала Сильвестра Сембратовича (1836-1898), родом з Лемківщини; у 40-річчя з дня народження заслуженого члена ОЛК і мистця Павла Лопати, 24 березня 1985 року, його вшановано гостинним прийняттям; товариською зустріччю, що відбулася 28 жовтня 2007 року, відмічено одинадцять довгорічних членів Об'єднання врученням почесних грамот.

 20-21 червня 1970 року зорганізовано 10-ту з черги зустріч українців з протестом проти насильного виселення українського населення Лемківщини і Закерзоння акцією "Вісла" 1947 року, як рівно ж, 1977-ий рік пройшов під знаком відзначення 30-ої річниці тої ж самої ганебної акції, під час якого, 20 листопада, зорганізовано Святочну академію, й через п'ять років, відзначено, 16 жовтня 1982 року, 35-річчя насильної депортації українців із рідних земель на західні території Польщі, велелюдною демонстрацією перед будинком Польського консульства в Торонто, а згодом, 24 травня1987 року, перед будинком Онтарійського парламенту. На Зборах різних Відділів ООЛ в США і Канаді, 14 серпня 1971 року, засновано Світову Федерацію Лемків. Активний Відділ ООЛ у Торонто повністю посприяв появі книжки "Матеріальна культура Лемківщини" (1972) Юліяна Бескида-Тарновича; фінансово допомагав у видавництві тижневика "Лемківські вісті" (1968-1978), які свого часу редагував Ю. Бескид-Тарнович.

 Як довголітньому редакторові, у 45-річчя його літературної і журналістичної діяльності, 27 квітня 1975 року, ООЛ влаштувала урочистий вечір, а також, у листопаді 2003 року, знов відбувся пропам'ятний вечір, присвячений сотій річниці з дня його народження а з нагоди його 30-ої річниці смерті (28 вересня 1977) відбулася 30 вересня 2007 року панахида на його могилі. Управа Відділу та його члени матеріально допомагали у віднові і відбудові та побудові різних сакральних святинь у Польщі та в Україні, спосоровували дитячі табори українських дітей, підтримували розвиток лемківських і українських ансамблів пісні і танцю в Польщі, які гастролювали в Америці і Канаді. У грудні 1972 року закуплено оселю "Лемківщина", на якій, від 1986 року до сьогодні, організовуються щорічно "Лемківські ватри", що притягають біля 500-600 осіб на їхні мистецькі програми. На підставі заснованого Відділу ООЛ в Гамільтоні, на початку 1973 року створено Крайову Управу ООЛ, що тоді прийняла нову назву-Крайова Управа Об'єднання Лемків Канади (КУ ОЛК). Їі очолювали: Михайло Федак (1973-1977),

Максим Маслей (1977-1981), Стефан Баб'як (1981-1986), Адам Стець (1986-1990), Іван Оленич (1990-1997), Андрій Ротко (1997-2007) і від 4 листопада 2007 року, головою став Петро Гриньків.

Початком 1980 року створено Другий Відділ ОЛК в Торонто, а 9 лютого 2003 року, започаткував свою діяльність Відділ ОЛК у місті Віндзор. В середині 80-их років минулого століття, організація нараховувала біля 180 членів, переважно новоприбулих молодих людей з Польщі до Канади.

 Головами Відділів ОЛК були такі члени: Іван Оленич, Теодор Колос, Теодор Ґулич, Стефан Баб'як, Іван Бохневич, Олександер Кудлак, Роман Телех, Мирослав Перун, Богдан Дуда і Павло Лопата. Останнього з них обрано головою 13 квітня 2003 року і обнімає цю позицію до сьогодні.

 Не буде зайвим додати, що завдяки багатьом членам під час праці та існування лемківської організації, відслужено кілька разів Панахиди, зокрема за упокій душ 30 українських священиків і за ісповідника віри Єпископа кир Йосафата Коциловського, яких 1942-1946 роках замордовано або розстріляно польсько-московським окупантом; відзначено 30-ту річницю смерті лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича; зорганізовано вечір, присвячений мистцям Лемківщини-Никифору Дровняку, Львові Ґецові, Михайлові Черешньовському та Григорієві Пецуху; відзначено пам'ять трагедії села Павликома; зреалізовано цікаву зустріч з художником Омеляном Мазуриком та його дружиною Одаркою-співачкою з Парижу; успішно підготовлено вечір з мистецькою програмою для пошани  Миколи Горбаля-відомого лемківського поета і композитора в Україні та тричі ув'язненого властями СССР. При цій нагоді оформлено Петиції в українській й анлійській мовах з 450 підписами на оборону і тюремного звільнення із засланя М. Горбаля та вручено ліберальному послові канадського парляменту Джесі Флисові. У зв'язку з поїздкою міністра закордонних справ Канади Джова Клярка до Москви 1985 року, голови І-го і ІІ-го Віділів Теодор Колос й Іван Оленич відвідали федерального посла Андрія Вітра, щоб він передав прохання канадському прем'єр-міністрові Браяну Мулроні та міністрові Джову Кляркові стати в обороні поета М. Горбаля.

 Інколи, спільними силами членів КУ та членів Відділів ОЛК, влаштовано різноманітні збіркові акції, коляди, Щедрі і Великодні трапези, дискусійні панелі, конференції, культурні вечори, наради та безліч сходин і засідань, на котрих обговорювалась та намічувалась праця на попередній час.

 Отож, позаду цього Об'єднання Лемків Канади та його усіх членів, неабиякі успіхи та завершена його сороксім річна культурно-громадська діяльність.