60-i роковини Акції Вісла - депортації українців з Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя

За офіційними, але неповними даними, за період від 1944 до 1946 р. у часі т. зв. обміну населенням між Польщею та Совєтським Союзом з українських етнічних земель Закерзоння депортовано до Совєтського Союзу 480305 українців (122450 сімей), а у 1947 році, під час польської мілітарної операції під кодовою назвою Акція Вісла, депортовано на західні і північні землі післявоєнної Польщі 139554 українців.

За офіційними даними перепису населення 2002 року у Польщі нараховується 30957 українців, 5863 , разом -- 36820 (для порівняння росіян у Польщі у 2002 році було 6100, а ромів - 12900).

Wisla

Акція Вісла

28 квітня 1947 р. 6 дивізій Війська Польського (ВП) оточили села, населені українцями. Одночасно підрозділи НКВД та чехословацької прикордонної сторожі заблокували східній та південний кордони Польщі. О 4-ій годині ночі Оперативна Група Вісла під командуванням заступника шефа Генерального Штабу ВП бригадного генерала Стефана Моссора розпочала виселення 150 тис. українців до воєводств північної та західньої Польщі. (...)

Після завершення війни та встановлення нового польсько-радянського кордону, з більш як п`ятимільйонної української громади, яка мешкала в Другій Речі Посполитій, залишилося майже 700 тис. осіб, що і населяли прикордонні повіти Краківського, Ряшівського, Люблинського та Білостоцького воєводтсв. (...)

Українське населення на цих землях не було прийшлим елементом. Ця земля була для українців символічним історичним, культурним, релігійним, мовним прикордонням. Дуже природними були взаємовпливи з польською культурою, одночасно існувало прагнення до самоідентифікації. На відміну від поляків із Кресів, зміна кордонів для українців не означала зміни підданства, а переселення - повернення до Вітчизни. Реальною вітчизною була земля від віку батьківська. (...)

Євген Місило, Акція Вісла


(...) На нових місцях поселень депортовані українці підлягали суворим репресійним законам: поселялися у великому розпорошенні й не могли становити більше ніж 10% польського населення; поселяли українців у віддалених і запустілих місцях; заборонялося їм переїжджати з місця на місце; заборонялося мати зорганізоване релігійне, культурне та освітнє життя; перебували українці під постійним наглядом польських спецслужб. Наслідки акції Вісла трагічні. Це фізичні та моральні страждання тисяч людей, яких вигнано зі своєї землі на чужину, це загибель соток українців, засуджених на смерть і вбитих без суду, це безповоротне знищення багатої, а часто й унікальної, матеріяльної та духовної культури, це укорінення довголітньою пропаґандистською політикою серед польського населення облудного та неправдивого стереотипу українця-бандита, що тяжить над усіма наступними поколіннями.

Акція Вісла - це наша далі не загоєна рана.
Мирослав Іваник

Концентраційний табір для українців у Явожно

Концтабір Явожно (тзв. Сentralny Oboz Pracy w Jaworznie) - один з репресійних заходів польської влади щодо українців під час операції Вісла. Постав на місці концентраційного табору SS-Lager Dachsgrube -- філіялу KL Auschwitz два роки після того, як його покинули німці. Використовував усю інфраструктуру того табору і методи знущання над в'язнями, збагачені досвідом совєтських лагрів.

На території табору знаходилося 14 типових, таких як в Аушвіц, бараків, а також лазня, кухня та санітарний барак. Система охорони табору складалася з 12 мурованих сторожевих веж, а також подвійних рядів колючого дроту, підключених до струму високої напруги. З одного боку табір відгороджувала висока на три метри мурована стіна. Охоронявся табір загоном внутрішніх військ.

Через табір в Явожні пройшло майже 4000 українців, серед них більше ніж 800 жінок і 20 дітей. Щоб полегшити процес денаціоналізації, до табору запроторено майже всю українську інтелігенцію. В наслідок тортур, голоду й нелюдських умов перебування, у таборі померло не менше ніж 161 українців.

Документи

1947 р., лютого 20, Варшава. - Зі звіту заступника начальника Генерального Штабу генерал-майора С. Моссора (:) міністрові національної оборони маршалу Польщі М. Жимерському. Пропозиція виселення українців.

Суворо таємно

...При розгляді ситуації на території всього Краківського Округу виплила проблема українських решток. Багато осіб навіть родин українців переховувалися в лісах чи прикордонних місцевостях на терені Чехословаччини й потім повернулися до своїх садиб, створююСчи базу для банд УПА і небезпеку всілякої ірреденти на майбутнє. Оскільки Радянський Союз уже не приймає цих людей, видається за необхідне навесні здійснити енергійну акцію їх переселення окремиСми родинами, розпорошивши по всіх Повернених Землях, де вони швидко асимілюються. (:)

Заст. начальника Ген. Штабу ВП
генерал-майор Моссор

1947 р., лютого 25, Ряшів. - З рапорту ? 20 засідання Воєводського Комітету Безпеки в Ряшеві Державній Комісії Безпеки. Пропозиція виселення українців

Суворо таємно

Командир 9 ДП обговорював питання українців, які ще залишаютСься на терені Ряшівського воєводства; вони становлять базу забезпеСчення, розвідки і зв'язку банд УПА. Обов`язково слід довести до повного кінця акцію виселення, розпочату в 1945 р. Якщо зараз немає можливості переселити цих українців до СРСР, то треба скерувати їх на захід і поселити розпорошено, аби унеможливити шкідливу діяльність. (:)

Заст. начальника Ген. Штабу ВП
генерал-майор Моссор

1947 р., квітня 16, Варшава. - Проект організації спеціальної акції <Схід> [пізніше назву змінено на Вісла]

Цілком таємно

І. Завдання

Остаточно вирішити українську проблему в Польщі. Для цього:

а) Здійснити в порозумінні з Державним Репатріаційним УправлінСням евакуацію з південної і східної прикордонної смуги всіх осіб української національності на північно-західні землі, розселяючи їх там у максимально можливому розпорошенні. б) Евакуація охопить усі відтінки українського населення включно з лемками, так само й змішані польсько-українські родини.

1947 р., липня 25, Варшава. - Шифрограма ? 1536 міністра громадської безпеки С. Радкевича мінстрові Повернених Земель В. Ґомулці про засади оселення українського населення у північних і західних воєводствах Польщі


2. МГБ також категорично заперечує проти такої практики, що до окремих сіл поселяють по кількадесят українських родин, в той час коли багато сіл взагалі не задіяні в цій акції. МГБ домагатиметься виправлення цієї помилки.

МГБ, зважаючи на існуючі в цьому плані труднощі, може догодиСтися на збереження пропорції: 10% українських родин на кожне окреме село чи селище. Це максимальна границя.

1947 р., липень, Краків. - Зі звіту ВК ПРП у Кракові за липень 1947 р. Оцінка настроїв польського суспільства у зв`язку з виселенням лемків з Новосанчівського повіту

(:) У повіті Новий Санч виселення лемків зустріло прихильне схвалення суспільства, яке вбачає в цьому остаточне вирішення націСонального антагонізму. (:)

Ця переселенська акція сподобалася не тільки новосанчівському суспільству, а й у інших повітах уряд здобув багато симпатій...

1947 р., липня 24, Ряшів. - Звіт м-ра М. Бунди й підпор. З. Янкуна про перевірку перебігу акції Вісла на терені Ґданського, Ольштинського і Щецінського воєводств

(...) 5. При поділі українців на повіти (див. дод. ? 1) вирішальним чинником в усіх воєводствах були воєв. поселенські відділи, а потім повітові референти поділили населення на окремі громади. При цьому керувалися такими засадами:

а) кількістю вільних господарств у даному повіті чи громаді;
б) ступенем знищення вільних господарств, причому, за інструкціСєю Міністерства Повернених Земель, заселяли найперше найбільш знищені господарства, аби прискорити їх відновлення;

Декрет від 27 липня 1949 р. про перебрання у власність Держави зеСмельного нерухомого майна, що не залишається у фактичному посіданСні власників, розміщеного в деяких повітах Білостоцького, Люблінського, Ряшівського i Краківського воєводств
(...) Ст. 1. 1. Можуть перебиратися у власність Держави повністю або частково земельні нерухомості, розміщені у воєводствах: Білостоцькому, Люблінському, Ряшівському і Краківському в межах прикордонної смуги, передбаченої у розпорядженні Президента Речіпосполитої від 23 грудня 1927 р. про кордони Держави (З.З.Р.П. за 1937 р., ? 11, п. 83), та в повітах: Білгорайському, Красноставському й Люблінському Люблінського воєводства та Березівському й Переворському РяшівСського воєводства, якщо вони не перебувають у фактичному посіданні власників.

2. Припис абз. 1 відноситься також до нерухомостей, розташованих на теренах, окреслених у цьому абзаці, що залишаються у вжитку, державі чи розпорядженні третіх осіб, якщо власник не проживає на місці. (...)

Спогади

Акція Вісла:

(...) Скорою весною почалися дальші напади на села. В половині квітня 1947 року почалась концентрація великих військових сил. Кожний дивився що буде дальше.

1 травня 1947 року ранком польське військо зганяло людей з поля з родинами на зібрання у солтиса, кажучи <з тої праці користі не буСдете мали>. Яким великим і болючим ударом в серця працьовитих Лемків було почути ті слова. Як той грім з ясного неба. Військовий офіцер дав наказ <за дві години всі мусите винестися на Захід на понімецькі землі>.

Не один сивий дідусь і бабуся впали на коліна і цілували свою святу землицю, бо хотіли в прадідівській землиці свої кості зложити, де їхні прадіди, діди і родичі спочивають. Гірко заплакав і з тим жалем заговоСрив: <моя свята землице, ти мене зродила, виховала, я тут зріс, прожив свій вік, посивів, постарівся, а тепер доведеться у незнаній, чужій землі вмирати>. Цілував угла і пороги своєї хати. З хати виносили святі образи, заносили до своєї церкви і там в останнє жалісно ридаючи молиСлися. І кожний забирав собі по одному з собою на ту нікому незнану дорогу. (...)

Василь Романцьо
Спомин оплаканих днів в селах Лемківщини - горах Карпатах, над річкою Солиною і Сяном на Лемківщині в Західній Україні 1939-1947 років
(Записав: Степан А. Пельц - Нью Йорк)

Концтабір Явожно:

(...) Перші три місяці слідство тривало безпереривно, на яке гонили до бараку, який знаходився по жіночій стороні, так щоденно у кожній порі дня і ночі. На залі післанці читали прізвища в`язнів, подавали номер залі слідчого офіцера і треба було йти самому. Слідство було страшне. Нпр. підв`язували за ноги до стелі, а головою в низ, тоді копали в гоСлову, груди, били досками і вимушували від нещасного говорити те, що самі слідчі хотіли. У протокол також писали те, що їм сподобалося і вимагали підписати оцю їхню видумку. Коли в`язень заперечував звинуваСчення, знущання повторювалося від нова. І так що день і що ніч.

Я був свідком як у сусідній слідчій залі вели допити і знущалися над одним в`язнем з Сяніччини. В таборі він був з сином, їх забрали з поля від плуга. Вони ділили зі мною долю в одній залі, тому й знав їх. Його, тобто батька, били немилосердно, а він у певний момент рештками сил крикнув: <Україна ще буде аж по Горлиці>. Так і сконав не повернувши до нашої залі. <Пошедл на вольносьць> [Пішов на волю] - як глузливо казали слідчі. Таких випадків смерті під час слідства було дуже багато.

Антоній Кобеляк - в`язень Центрального Табору Праці в Явожно
Свідчення зложив: Антін Кобеляк
Розмову провів: Михайло Козак
Торонто, липень 1990 р.


Промова Президента України Віктора Ющенка на вечорі-реквіємі у Львові з нагоди вшанування 60-х роковин Акції Вісла

(...) Я згадую сьогодні про могилу Данила Галицького у Холмі і про родинні поховання класика польської літератури, великого співця України Юліуша Словацького у Кременці. Я згадую Богдана Лепкого, Богдана-Ігоря Антонича. Я згадую геніального майстра наївного живопису Никифора. Ми повинні цінувати і пишатися багатством, яке йде від серця Українського народу і промовляє до серця народу Польського.

Зі словами підтримки я звертаюся до української діаспори у Польщі і запевняю, що наша держава робитиме все можливе для задоволення ваших національних прав, для створення нових центрів української культури, для відкриття українських шкіл та інших проектів.

Я радий, що цього року український поет у Польщі Остап Лапський отримав найвищу національну премію імені Тараса Шевченка. Для мене була велика приємність 1,5 місяця тому вручити йому цю високу відзнаку в Києві. Вітаю це рішення, яке несе символічний знак підтримки українства на польській землі.

(...) Ми згадуємо про минуле. У цій згадці є велика надія на майбутнє. Наша віра - чиста і світла. Це означає, що після кривд і сліз до нас посміхається Господь.


Послання Владик УГКЦ у Польщі з приводу 60 роковин Акції Вісла

(...) Звертаємось з гарячим закликом до всіх наших вірних бути й надалі відданими церковним і національним траСдиціям наших батьків. Адже лише від нас самих залежить, чи тут, на чужині, далі будемо існувати як Церква і як НаСрод. Закликаємо також віддати глибоку молитовну пошаСну усім тим нашим священикам, монахам, монахиням та мирянам, які не скорилися, не втратили надії та не переСстали бути собою. Пам`ятаймо у молитві також про всіх тих, які спочили далеко від рідної землі.

Для цілого нашого народу, який проживає у Польщі, для цілої нашої Церкви випрошуємо у Бога Його щедрого благословення та заступництва Пресвятої Богородиці.

Благословення Господнє на Вас.

Архієпископ Іван Мартиняк
Митрополит Перемисько-Варшавський
Єпископ Володимир ЮщакЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський


Дано у Перемишлі/Вроцлаві дня 29 квітня 2007 р.

Опрацював Евген Ладна (на матеріялах Українського Архіву у Варшаві та публікацій за редакцією Євгена Місила, Богдана Гука, Мирослава Іванека; збережено правопис оригіналів)